шаблоны joomla сайт визитка
Скачать Joomla 3 шаблоны бесплатно

Оле́сь Анто́нович Ангелю́к (*17 серпня 1921, м. Новочеркаськ, нині Ростовської області, РФ - †18 грудня 2008, Дубляни (Львівська область))Ангелюк Олесь Антонович

Для тих, хто вперше чує ім'я цього талановитого по­ета, щирого патріота України, наша розповідь про Оле­ся Ангелюка та його синівську любов до батьківської землі, про шлях, довжиною в ціле життя, який все таки увінчався зустріччю з омріяною землею — Гали­чиною...  

Олесь (Олександр) Ангелюк народився 17 серпня 1921 р. в м. Новочеркаську (під Ростовом-на-Дону) в українській родині. Батько — Антін Ангелюк, галичанин, по закінченні Тернопільської української гімназії, разом із стрі­лецьким загоном у 1915 р. опинився на Наддніпрянщині. У 1918 р. вступив до армії УНР, воював, попав в полон до більшовиків, звідки втік. Зупинився в Харкові, де й по­знайомився і одружився з студенткою медінституту, сло­божанкою, Євдокією Монченко. У 1937 р. сім'я переїха­ла до Ставрополя. Тут Олесь Ангелюк закінчив середню школу з відзнакою і поступив до Новочеркаського інду­стріального інституту. Та закінчити його не дала війна... До армії не взяли із-за астигматизму очей. Продовжував навчання в Ставропольському сільгоспінституті. Там же познайомився з професором рослинництва — Нестором Королем, українським націоналістичним діячем, з яким робив спроби створення в Ставрополі українського клу­бу і видання сільськогосподарської газети українською мовою. Та ці задуми не встигли здійснитися. У 1943 р. Олесь Ангелюк був заарештований органами НКВД і за­суджений на 10 років ув'язнення з подальшим позбав­ленням громадянських прав на 5 років. Звинувачувався у співпраці з Нестором Королем, у написанні антирадянських віршів та агітації серед молоді за приєднання Ставропілля і Кубані до України.

У 1944 році був етапований у Грузію на будівництво Руставського металургійного комбінату. У 1953 р. був звільнений. У цьому ж році поступає до Грузинського політехнічного інституту, який закінчив з відзнакою. Працював у проектних організаціях Руставі та Став­рополя.

У вересні 1965 р. вперше ступив на рідну батьківську землю...

Всі відпустки Олесь Ангелюк проводив в Галичині: Львів, рідне батькове село Крогульці і, обов'язково, Верховина. Але відпустка така коротка, а чекати її на чужині так довго і важко...

Остаточно переїхав до Галичини у 1982 р. У Тернополі вступив до Руху, «Меморіалу», Товариства української мови, літоб'єднання при СПУ, став членом Краєвої ради Руху. У 1990 році переїхав до м. Дубляни. Вступив до Спілки львівських політв'язнів. Був членом обласної і політичної Ради Спілки, працював редактором газети «Нескорені». Співав у хорі «Нескорені». Вірші почав пи­сати з 9-ти років і писав їх усе життя.

ПОВЕРНЕННЯ

*  & *

Я в обіймах тюрми не загинув!

Я вернув до життя з небуття,

Бо на світі була Ти, Вкраїно,

Жовто-синя Вітчизно, любове моя!

Без мети — все життя порожнеча.

А порожнєє серце — то смерть.

Та моє, хоч і кволе, до речі,

Лиш Тобою наповнене вщерть.

А тому ще роками яскріти,

Променитись, впиватись життям,

Не дожити, то кров'ю зросити,

Шлях до мрії, де воля свята.

Після тяжкого інфаркту в концтаборі, 1949 р.

 


  Джерело: Літературно-мистецький альманах «Витоки»  - 5, м.Дубляни. - Львів: "Компанія "Манускрипт"", 2012р.

 

 

You have no rights to post comments

Увійдіть за допомогою соціальних сіток:

або ввівши ваш логін і пароль, якщо ви реєструвалися безпосередньо на цьому сайті: