шаблоны joomla сайт визитка
Скачать Joomla 3 шаблоны бесплатно

Нижче від господарських будівель, у дендропарку колись шуміли хвилями водограї - п'ять чи шість озер - чистих, прозорих: було видно, як плавають рибки. На одному з них досі видніється острівець у формі серця. А перейти на острівець можна було лише по хиткому підвісному місточку. Усі озерця і дендропарк були старанно доглянуті і тому, хто тут бував, здавалося, що потрапив у райський куточок на землі.

На острівці-сердечку щовечора очікувала свого Коханого чарів­на дівчина Вероніка, на прізвище Баумель. Коханий пообіцяв, що прийде "завтра", і не прийшов ні завтра, ні післязавтра, і так протягом сімдесяти років... а дівчина все чекала і чекала Його ... Єдиного ... щовечора взимку, влітку, весною, восени - повсякчас...

Чекає й досі, бо ЇЇ могила на дублянському кладовищі (стара польська частина) як на диво збереглася в прекрасному стані, тоді як всі навколишні - зруйновані часом, а також немилосердними мародерами.

На могилі чарівної дівчини - панни Баумель - щорічно першого листопада "на задушки", розповідають, запалювався вогник, хоч там були непрохідні зарості колючих кущів. Студенти п'ятдесятих років ходили подивитись - переконатись, чи справді світиться вогник панни Баумель. І він горів-палахкотів і надалі палахкотить щороку першого листопада. Вона і досі чекає свого Коханого...

У наше сьогодення свічковим вогнем нікого на могилах цвинтаря не здивуєш, а в 1950-1960 роках це було диво!


Джерело: Літературно-мистецький альманах «Витоки», м.Дубляни. Видавництво «Край», 2002р.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

FB

Увійдіть за допомогою соціальних сіток:

або ввівши ваш логін і пароль, якщо ви реєструвалися безпосередньо на цьому сайті: