шаблоны joomla сайт визитка
Скачать Joomla 3 шаблоны бесплатно
Запрошуємо, Гість

ТЕМА: Бойові дії Української галицької армії в околицях Дублян (1918-1919 рр.)

Бойові дії Української галицької армії в околицях Дублян (1918-1919 рр.) 2 років 8 місяців тому #273

Для галичан початок листопада асоціюється з гарячими подіями, зокрема 1 листопада 1918 року Львів, а разом з ним і Дубляни, стали ареною боїв. Ці події досі не вивчені, а їх героїв зазвичай не згадують належним чином.

Українська Галицька армія (УГА) - назва регулярної армії Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), яка була проголошена 1 листопада 1918 р. у Львові. Частина польського населення, об'єднана в підпільних військових угрупованнях Львова та деяких інших міст Галичини, не погодилася з утворенням ЗУНР, і за підтримки Варшавського уряду Польщі розпочала воєнні дії проти української влади, чим спонукала організацію українських збройних сил.

З метою протидії польській експансії в листопаді 1918 р. на підставі закону Української Національної Ради від 13 листопада 1918 р. була утворена Українська галицька армія, зародком якої були легіон Українських січових стрільців, сформований ще у серпні 1914 р., підрозділи австро-угорської армії, укомплектовані переважно галицькими українцями, а також мобілізовані новобранці. Таким чином у Східній Галичині розпочалася Українсько-польська війна.
Формування військових загонів УГА на наших теренах розпочалося в перших числах листопада 1918 р. під орудою командира Жовківської повітової військової команди сотника Івана Коссака. Мобілізаційними справами зайнявся повітовий комісар ЗУНР, неодноразовий посол Галицького сейму, Михайло Король.
Бої у Львові зі змінним успіхом тривали до 21 листопада 1918 р., доки поляки не досягли чисельної переваги і здобули місто. Водночас організована в Любліні польська бойова група майора Вацлава Вєчоркєвіча вирушила на галицький фронт і отримала завдання оволодіти Равою-Руською, Жовквою і прорватися до Львова. З метою протидії польським намірам полковник УГА Микола Маринович утворив у важливому стратегічному чотирикутнику Рава Руська - Белз -Жовква - Яворів військову групу і організував оборону цього району.
В кінці жовтня поляки здобули Раву-Руську і взялися реалізовувати прорив до Львова через Жовкву -Куликів - В.Грибовичі - Дубляни. Прорив не вдався. В Дублянах курінь сотника Павла Заліпського, а в околицях Грибович група поручника Володимира Секунди відкинули поляків назад. Тут воювали щойно сформовані сотні чотарів Петра Гайворонського та Мирона Коновальця (брата Євгена). Практично бої на Ра-ва-Руському плацдармі точилися впродовж усієї війни, до весни 1919 р. Безпосереднім учасником цих боїв був мешканець Дублян Михайло Обдирко, який став ветераном двох воєн і прожив майже сто років.
1 грудня 1918 р. був створений і розташувався в м. Красне перший летунський (авіаційний) загін УГА під командою сотника Петра Франка (син Івана Франка) кількістю 12 бойових машин, який на початку травня 1919 р. у статусі полку налічував близько 80 літальних апаратів. Серед летунів прославився видатний «ас» Федір Яцура з Желдеця.
У середині грудня на Жовківщину прибув загартований у боях, умілий воєначальник полковник Віктор Курманович. Він сформував бойову групу «Північ», провів низку успішних бойових операцій, утворив суцільну лінію фронту Белз - Рава Руська - Немирів - Краковець, далі на північній околиці Львова Брюховичі - Голосько -Збойська - Великі Грибовичі - Дубляни - Малехів -Ляшки Муровані. Також створено на Жовківщині потужне угруповання під командуванням Володимира Стефіняка. Полякам протистояли групи сотника Богуслава Шашкевича (внука Маркіяна), поручника Івана Клєя та окремий загін козаків-наддніпрянців ім. Івана Ґонти під орудою отамана Андрія Долуда, який прибув з південної України допомагати братам галичанам.
У Різдвяну ніч 1919 р. польська армада групи «Буг» генерала Яна Ромера перейшла в наступ на Жовкву, маючи завдання знову досягти Львова і розгромити українські війська групи «Північ». Стрільці сотника Богуслава Шашкевича намагалися зупинити поляків, але успіху не досягли. Польські підрозділи заволоділи Жовквою, 9 січня здобули Куликів та Великі Грибовичі. Назустріч їм вийшли польські частини львівської залоги генерала Тадеуша Розвадовського, і зайняли Дубляни. 10 січня загін наддніпрянців отамана Андрія Долуда, об'єднавшись зі стрільцями Володимира Секунди та сотнею УСС поручника Володимира Левицького, відбили Дубляни. Згодом відвоювали Куликів, Жовкву, і після важких боїв частини полковника Віктора Курмановича оперативно відновили фронт. У тих боях ворог зазнав відчутних втрат, і в підсумку план генералів Розвадовського та Ромера провалився. Водночас на південному крилі групи «Північ» українці відбили Зашків, Завадів, Візенберг, Кошелів, продовжували бої на північних околицях Львова.
На тлі буремних подій у січні 1919 р. відбувалася реорганізація Галицької армії. На основі групи «Північ» утворився Перший корпус УГА, який перейняв від неї серед інших дільницю фронту в околицях Дублян. Командиром корпусу в лютому 1919 р. призначений досвідчений фронтовий старшина, підполковник Осип Микитка. Він об'єднав усі окремі частини, із яких були сформовані чотири бригади. За деякими джерелами спочатку штаб корпусу знаходився у приміщеннях Рільничої академії в Дублянах, згодом перенесений до Сокаля та Кам'янки-Струмилової. 10-та Янівська бригада під командуванням полковника А. Долуда, сформована у квітні 1919 з частин, які облягали Львів від півночі, відзначилася в боях на польському фронті під Брюховичами, Лисою Горою, Куликовом. У боях під Дублянами велику мужність проявив гарматний полк, яким командував один із кращих артилеристів УГА, отаман Кирило Карась, що походив з кавказьких козаків.


Лінія фронту в польсько-українській війні під Львовом, 1919 р

На дільниці фронту поблизу Львова від села Великі Грибовичі, далі через Малехів, Ляшки, Сороки, Кривчиці, Чортківську скелю, аж до Пасік від лютого 1919 р. воювала 4-та бригада 2-го корпусу УГА під орудою отамана Степана Шухевича (стрийко Романа).
Незважаючи на численну й технічну перевагу польського війська, Галицька армія під час українсько-польської війни 1918-1919 роках провела низку блискучих наступальних операцій, і тільки втручання міжнародних чинників або брак матеріально-технічного забезпечення рятували противника від воєнної поразки. У лютому 1919 р. командування Галицької армії розробило й успішно розпочало Вовчухівську операцію, в якій брали участь корпус Осипа Микитки на ділянці фронту Рава-Руська - Белз, а група Андрія Долуда завдала ворогові ударів у поблизу Янова (Івано-Франкове).
Внаслідок наступу українських частин практично завершилося оточення Львова. Проте на вимогу Найвищої ради країн Антанти просування частин УГА було зупинено. Саме у квітні 1919 р. поляки, всупереч зобов'язанням перед Антантою, кинули проти УГА шість добре озброєних, вишколених, сформованих у Франції дивізій генерала Юзефа Галлера. Вкінці квітня ворогові вдалося захопити Брюховичі, Дубляни, Підбірці, й вийти на південній околиці Зашкова. У середині травня 1919 р. галлерівці розпочали офен-зиву вздовж усього фронту, особливо на дільниці обо-рони корпусу Осипа Микитки. Водночас назустріч армаді Галлера зі Львова в напрямі Куликова рушила польська дивізія полковника Леона Стшелецького. У результаті скупчення переважаючих сил супротивника над першим корпусом УГА нависла загроза оточення. Тоді, наприкінці квітня, за згодою командування полковник Микитка віддав наказ командирам бригад Юліяну Головінському, Михайлові Климкевичу, Богуславу Шашкевичу і Володимиру Стафіняку організовано відходити через Жовтанці і Буськ на схід до Збруча. Так завершилася епопея Українсько-польських бойових дій на околицях Дублян.
Архівні документи засвідчують перебування бойових частин УГА в приміщеннях Рільничої академії в Дублянах від листопада 1918 р. до травня 1919 р. Достеменно відомо, що активним учасником українських визвольних змагань того часу був наш майбутній викладач Лука Турчин. У боях на лінії фронту Збойська -Малехів прославилася сотня Михайла Бубеса, уродженця с. Малехова, який розпочав військову кар'єру січовим стрільцем ще у 1914 році і пройшов через горнило війни в складі українських військових об'єднань до 1920 року.




Сьогодні на наших землях залишилися свідки цих подій - стрілецькі могили. Про участь українських юнаків у легіонах Української галицької армії говорять старі світлини, пам'ятні знаки, писемні спогади учасників, перекази від минулих поколінь, історичні джерела тощо.
______________________________________________________

Примітка. У статті використані матеріали з книги «Жовківщина: історичний нарис.» - Т. 1. - Жовква - Львів - Балтимор, 1994/—за. ред. Миколи Литвина.
Останнє редагування: 2 років 8 місяців тому від dub.
Увійдіть на сайт, щоб писати у форумі
Ці користувачі сказали вам Дякую: admin
Час відкриття сторінки: 0.142 секунд
FB

Увійдіть за допомогою соціальних сіток:

або ввівши ваш логін і пароль, якщо ви реєструвалися безпосередньо на цьому сайті: