Перекази старожилів Дублян донесли до наших днів легенду про багату дублянську землевласницю, котра начебто подарувала свій маєток на користь рільничої школи і звеліла після смерті поховати себе в парку поблизу озера, де було встановлено надмогильну плиту, яка багато десятиліть пролежала тут на землі. Плита виконана з вапняку і складається з двох окремих паралелепіпедів розмірами 1,43 х 0,77 х 0,17 м та 0,60 х 0,85 0,19 м. Більша плита обрамлена дещо зіпсутою барельєфною рамкою шириною 0,07 м, у середині рамки викарбуваний текст латинською мовою.

За ініціативою громади греко-католицької церкви та за допомогою Дублянської міської ради у 2000 році тут науковим співпрацівником Інституту

народознавства Національної академії наук України Михайлом Рожком проведено археологічні дослідження, в результаті яких жодних залишків поховання не виявлено.

З метою порятунку і збереження пам'ятки плиту піднято і встановлено на підвищення, запроектоване архітектором Юрієм Дубиком. Тут на похилій частині постаменту розміром 1,9 х 1,0 м під кутом 40° розташовано плиту з написом, решта - на дещо ширшій в плані горизонтальній частині, що піднята над землею. Плита огороджена декоративним ланцюгом.

Для підтвердження висновків розкопок відомий львівський вчений професор Андрій Содомора спробував прочитати і перекласти на українську мову напис на плиті, що виконаний латинською мовою, одначе з причини його значного пошкодження це вдалося зробити тільки фрагментарно "

ТУТ ЛЕЖИТЬ ЛЬОДИНСЬКА ЖОНА ПЕТРА.   ТІЛО -  У ЛЬВОВІ АЛЕ ДУШЕЮ ТУТ СПОЧИЛА ДНЯ ЛЮТОГО РОКУ 1837"

На підставі проведених досліджень можемо зробити висновок, що цей об'єкт лише пам'ятний знак, який засвідчує волю власниці Дублян.

 Джерело: Юрій Токарський,  Юрій Дубик   «Архітектурний комплекс Львівського державного аграрного університету 1856–2006» (2006р.)

You have no rights to post comments